Похід на Мармароси. В тумані вздовж державного кордону

Після того, як ми повернулися від найвищої вершини гірського хребта Мармарош (Мармароси або як його ще називають, Гуцульських Альп), гори Піп Іван Мармароський, до місця, де ми тимчасово залишили наші важкі рюкзаки, ми продовжили наш шлях прямо по українсько-румунському кордоні. Ми йшли багато кілометрів, від одного прикордонного стовпа до іншого. Жодної огорожі там не було, то ж ми перетинали державний кордон України в обидві сторони десятки разів, йдучи один за одним по дуже вузькій стежці. Проте ми строго дотримувалися нашого маршруту і не заходили далеко вглиб румунської території, яка, ймовірно, також посилено патрулювалася румунськими прикордонниками, проте далеко внизу, в долині. Цього ми побачити не могли, оскільки всі гірські краєвиди зі сторони Румунії вкрив густий туман.

Проте з українського боку ми могли бачити на декілька кілометрів вдалечінь, тому ми змогли вдосталь намилуватися гірськими рівнинами з якимось поселеннями далеко внизу, а також крутими гірськими схилами із величезними кам’яними брилами. Де-не-де ці схили були вкриті низькорослою гірською сосною, карпатським жерепом, яка також росла і на самому хребті. Подекуди наша стежка вела нас прямо через ці густі зарослі, які сягали наших плечей. Наші немаленькі рюкзаки із підвішеними збоку карематами постійно чіплялися за гілки, через що ми сильно втомлювалися.

Ми не завжди могли милуватися прекрасними краєвидами української сторони хребта, часом ми повністю заходили у хмару, яка перегороджувала нам шлях. Пересування тоді ставало не зовсім безпечним, оскільки кожен з нас міг орієнтуватися по спині того, хто йшов перед ним. Тому ми ставалися не відставати один від одного, щоб не загубитись.

Через певний час стало відчутно холодніше, а з хмари над нами пішов не сильний сніг. Він був настільки слабкий, що його майже непомітно на фото, проте, на мою думку, на останньому фото його все ж видно. Проте через те, що іти було важко, моє тіло виробляло дуже велику кількість тепла, через що я не відчував холоду, лише під час привалу ставало холодніше. Тому ми не затримувалися довго на одному місці, щоб не застудитися.

Частина 1 | Частина 2 | Частина 3 | Частина 4 | Частина 5 | Частина 6 | Частина 7