Магія різдвяних свят
Ну от, я засмучена 😟. Із приємними святковими клопотами я не встигла написати статтю до своєї улюбленої спільноти QUAC. Звісно, я публікувала пости у Hive, як ви можете побачити, гортаючи мою стрічку, але часу та сил вистачало лише на те, щоб обробити декілька фото та написати кілька речень опису до цих фото. А у спільноту QUAC я звикла писати зовсім інші статті - довгі описові роздуми у стилі фрірайту. Та для цього мені потрібно налаштуватися і виділити хоча б годинку часу, а на різдвяні свята це зробити вкрай важко було. То ж я все відкладала пост до останнього і сьогодні нарешті налаштувалася. І тут побачила, що я все пропустила! Ну, не треба було ґав ловити, як то кажуть.
То ж коротко про те, чого я була така заклопотана на свята? Ну, по-перше, до них потрібно було приготуватися - напекти пампушків, зробити кутю і таке інше. Я не дуже кохаюся у готуванні, але все ж на Різдво хотілося зробити щось таке, щоб підтримати магію свят 😊. А пампухи на Різдво - це дуже сильний емоційний складник, разом із колядками та ялинкою, родинними зустрічами та снігом за вікном. Снігу на Різдво не було, навпаки, дощило, то ж доводилося посилено використовувати інші компоненти для створення святкового настрою))
Не зважаючи на погоду погоду вранці, ввечері все ж ми трохи поколядували. Святкові вогники та численна ілюмінація частково компенсували відсутність справжнього снігу та морозу. Раніше я доволі критично ставилася до зовнішньої святкової ілюмінації, вважаючи, що достатньо того, що горять ялинкові вогні, але цього року я зрозуміла, що численні прикрашені будинки врятували моє Різдво, бо якби було все темно та сіро, навряд чи було так святково. То ж я вирішила, що наступного року я також вкладу свою частку для того, щоб зовнішнє світло зробило чиєсь Різдво таким же яскравим, як і моє 😌.
Всі ці святкові зустрічі, родинні посиденьки, метушня - ця магічна круговерть Різдва затягує, заряджає неймовірними спогадами і водночас трохи втомлює тим, що наше (ну може не у всіх так) життя стає на крапельку таким метушливим і непередбачуваним. Ну як можна ображатися, наприклад, на старих друзів, які завітали до тебе на коляду у час, коли ти зазвичай вже спиш? Ти знову накриває на стіл, розставляєш щойно помитий посуд і радієш наче дитина через те, що ви знову зібралися разом, бо ж не бачилися дуже давно. Ви звісно ж колядуєте, пригадуєте веселі та кумедні моменти з дитинства. А потім ти засмучуєшся, чого вони так швидко пішли, бо сиділи ж лише годинку (а зайшли начебто просто заколядувати 😆). Після такого хочеться посмакувати цими емоціями, насолодитися ними як старим витриманим вином, ці думки одразу так не викладеш, вони ще не народилися, вони ще зріють. Тому мені і не вдалося вчасно написати пост.
Але я вже не сумна). Я знову пережила в пам'яті всі ті святкові миті, які я прожила за декілька днів нашого Різдва, я наче джерельної води напилася, наче ковтнула свіжого повітря. Я з радістю дивлюся перед, я рада, що я маю можливість висловлювати свої думки, я щаслива з того, що я живу! Всім бажаю такого ж хорошого настрою!
А свята ще тривають, то ж я ще поділюся з вами своїми щасливими пережиттями 😊.
Фото 1 автора Lebele Mass з Pexels.
Фото 2 автора Jill Wellington з Pexels Pexels.
Фото 3 автора Nadi Lindsay з Pexels.