Пошуки грибів у горах в дощову погоду. Частина 3. Про чорницю та приготування грибів

avatar

Сьогодні я завершую свою розповідь про грибний похід в гори із великою компанією своїх друзів. Минулого разу я зупинився на тому, що ми вийшли з лісу та повернулися до табору. Проте сьогодні я знову хочу повернутися у ліс і розповісти вам про карпатську чорницю. Я зовсім забув про це, але пригадав, коли підбирав фотографії для сьогоднішньої публікації.

В Карпатах, як і в Україні, найпоширенішим видом чорниці є європейська низькоросла чорниця - Vaccinium myrtillus L. (англійською її називають bilberry, це більш точний переклад замість blueberry, яким позначають лохину, яку у нас чомусь називають крупноплідною чорницею). Це дуже смачна та корисна ягода, яка містить у своєму складі цілу купу різних вітамінів (А, групи В, С і РР), дубильні речовини, спирти і ефірне масло. Чорниця багата пектинами, які, як мабуть всім відомо, здатні вичищати кишечник від шлаків і навіть солей важких металів. У науковій літературі також пише, що ягоди чорниці значно поліпшують зір у темноті, підсилюють здатність бачити та зменшують втому очей. Вченими доведено, що чорниця прискорює оновлення сітчастої оболонки очей. Під час Другої світової війни льотчики з Англії їли чорницю і варення з неї з метою поліпшення зору вночі і в сутінках. До речі, ця ягода входить в меню космонавтів.

Ми з дружиною натрапили на справжні «плантації» цих ягід. Ми досхочу наїлися, але це зайняло доволі багато часу, бо ягоди чорниці дрібні і їх важко збирати руками. Професійні збирачі чорниці використовують для цього спеціальні пристрої, схожі на лопатки із зубами, або ж на гребінці чи щітки. Збирачі чорниці піднімаються високо в гори, де ростуть цілі поля цих ягід і «прочісують» кущі. За день вони можуть назбирати 20-30 літрів ягід чорниці, які вони потім продають. Місцеві селяни, продаючи ягоди чорниці та білі гриби, можуть непогано заробити впродовж сезону.

Отож, після того, яки ми поласували чорницею, ми продовжили пошуки грибів, знайшли ще декілька білих грибів і всі разом вирішили повернутися до нашого табору.

Коли ми зігрілися та висушили мокрий одяг, ми вирішили приготувати ті гриби, які не потребують спеціальної термічної обробки. Кожен з учасників нашого походу віддав сироїжки, лисички та молоді білі гриби для приготування спільної страви. Всі гриби ми очистили від бруду та землі, промили декілька разів (поруч була річка із чистою гірською водою), посмажили ці гриби в казані разом із дрібно нарізаною цибулею. Коли зайва волога випарувалася із грибів, ми додали туди сметану, сіль та перець за смаком та тушили це все до готовності. Ми отримали дуже смачну страву, яка пахла димом від вогню. А, я ще забув сказати, що дощ не зупинявся і продовжував падати, тому ми готували наші гриби під дощем. А їли ми цю страву у великій палатці, де ми всі помістилися. Нам було трохи тісно, але водночас дуже весело. Це була чудова мандрівка і неймовірна пригода!

Частина 1 | Частина 2

Цей пост ви також можете прочитати англійською у моєму тревел-блозі.



0
0
0.000
0 comments