Мої враження від настільної гри "Джуманджі"

avatar
(Edited)

photo_20200609_110248.jpg

Ну, що ж, курс на сімейне проведення часу за настільними іграми триває. У нас вже є три настільних гри, у які ми постійно граємо із Даринкою – «Острів драконів», «Додо» та «Українська залізниця», проте завжди хочеться відкривати нові горизонти.

Ми ще раніше вирішили разом із чоловіком, що настільні ігри – це чудовий спосіб, щоб гратися разом із дітьми, які просто щасливі від цього і ці спогади залишаються з ними на все життя. Адже дорослим не надто хочеться грати у ляльки, принцес чи щось таке, а настільні ігри мають чіткі правила та елемент змагань дозволяють зацікавити навіть татусів, які не хочуть гратися зі своїми дітьми, посилаючись на втому після роботи (я не маю зараз на увазі свого чоловіка, просто спостерігала таке в інших сім’ях).

Отож нещодавно мій чоловік купив у відділі іграшок супермаркету нову настільну гру, «Джуманджі», за мотивами популярних фільмів (а всі ви знаєте, що перший фільм якраз був про настільну гру). Спочатку у неї грав чоловік з моєю донечкою Даринкою, її двоюрідним братиком Яремчиком, коли Даринка жила з чоловіком (ми будуємо зараз будинок, тому він по кілька днів живе у батьків, щоб мати можливість виконувати будівельні роботи). А на Зелені свята він з Даринкою приїхали до нас із Маркіянчиком, то ж ми змогли зіграти у «Джуманджі» разом, яка так подобається Даринці.

джуманджі 2.jpg

джуманджі 3.jpg

джуманджі 4.jpg

Ну що я можу сказати, гра доволі атмосферна, із пророцтвами, написаними на гральних картах (Даринка половину цих зловісних попереджень вже вивчила на пам’ять), але правила доволі складні і їх важко запам’ятати, а ігрова механіка не збалансована. Наприклад, є моменти, коли всім гравцям потрібно викинути певне число на гральних кубиках за хвилину часу (для цього в комплекті є пісочний годинник), і не впоратися майже неможливо. Коли грала я, то за дві гри цього не трапилося, хоча чоловік каже, що в них це було двічі. В цьому плані «Джуманджі» однозначно програють «Острову драконів» («Додо» базується зовсім інших принципах, а «Залізниця» - простенька ходилка, то ж з ними я не буду порівнювати). Проте дітям це подобається, тому ми однозначно продовжуватимемо купувати настільні ігри і в подальшому.



0
0
0.000
2 comments
avatar

Гарна ідея. Треб взяти на озброєння.

0
0
0.000